Висока Піч-село, центр сільської ради.
Розташоване на берегах річки Тетерів, за 33
км на південний захід від міста Житомир. Через село проходить автомобільна
дорога Житомир-Хмельницький.
На території села Висока Піч і в його
околицях виявлено кам’яні сокири, рубила, скребки, тощо, що говорить про її
заселеність уже в періоди неоліту та бронзи.
Першою
письмовою згадкою про село можна вважати відомості, датовані кінцем ХVІ століття, про сплату високопічськими
кріпаками податку князям Острозьким.
Якщо
дата заснування села точно не відома, то з походженням його назви не виникає
сумніву, що вона пов’язана із спорудою, в якій виготовляли чавун із болотної
руди.
Пізніше
походження назви села пов’язували із будівництвом доменної печі, яка
розташовувалася на території села.
У
1878 році Високопічський чавуноплавильний завод бере в оренду Товариство
Денишівського чавуноплавильного і залізоробних заводів. В той час на заводі працювало 24 чоловіки.
Свою роботу завод припиняє у 1891 році.
З 1761
року Висока Піч потрапляє у власність
знаменитої на той час родини
Іллінських. У 1844 року село унаслідує
граф Генріх Август Іллінський, яке після смерті останнього переходить до доньки Ядвіги.
У 1876 р.
Ядвіга Іллінська продає високопічський маєток Михайлові Бетулінському, а він в
1879 році – Івану Таранову. У власність Таранова переходять чавуноливарний та самогонний заводи, а також млин. 18 січня
1894 року високопічський маєток купує
князь Трубецький.
24
серпня 1901 року князь Трубецький продає частину земель Потомственому Почесному
Громадянинові Миколі Петровичу Гріпарі
який був власником Баранівської фарфорової фабрики і постійно
проживав в місті Баранівка, тому справи в високопічському маєтку вів його
повіреномий Андрій Миськов.
В 1910
році на землі, виділеній князем Трубецьким, завершується будівництво приміщення церкви та школи. Згідно указу царя
Миколи ІІ в 1911 році було видано урядове розпорядження про виділення із казни
коштів на утримання Свято - Успенської
церкви села Висока Піч.
При
церкві числилося 33 десятини землі, прихожан нараховувалось 2400 душ.
Про
священиків відомо, що на початку 20-х років
ним був Іван Олександрович Костюшко.
В 1930
році церкву було закрито та розграбовано, а приміщення повністю було віддано
під школу. Школа ж продовжувала функціонувати до 1941 року. В грудні 1943
року в школі було розташовано частину угорських солдат і
партизани вночі підпалили приміщення, яке майже повністю згоріло.
Найбільшими
землевласниками в 1917 році
у Високій Печі були
Столяр Семен та Миськов Андрій.
Не
оминули Високу Піч і лихоліття Першої світової
та громадянської воєн. Відомо, що жителі села брали участь в бойових
діях на фронтах І світової війни, а в
роки громадянської війни воювали в складі військ УНР та Червоної Армії.
Весною
1919 року в с. Висока Піч було створено ревком.
У перші
роки радянської влади в селах активно діяли комітети бідноти, на які
покладалися обов’язки збору продовольчої розверстки.
На початку 20-х р. в селі діяли два млини, один з
яких належав Миськовим, а другий Столяру Семену. Млини було націоналізовано, а власників
вислано з села на поселення в Сибір.
Із
статистичних відомостей про стан Троянівської волості дізнаємося, що в селі на той час проживало 1274 жителі, з
них 886 українців, 360 поляків та 28
євреїв.
В 1922 році на засіданні партійної ячейки
було прийнято рішення про створення сільськогосподарської комуни по обробці
землі. На 22 грудня 1924 року сільськогосподарське товариство уже
нараховувало 84 особи.
На початку 1923 року в Високій Печі
відкривається загальна трудова школа І ступеня. Школу відвідувало 255 учнів.
У селі працювала бібліотека, книжковий
фонд якої складав 240 книг. Діяли вечірні курси по ліквідації неграмотності, які
відвідували 59 жителів.
В цьому ж році в Волинській губернії розпочато
створення машинотракторних товариств.
Одним із перших трьох стало й товариство, засноване у Високій Печі.
18 березня 1930 року в селі було створено колективне господарство
«Колгосп імені Сталіна». Колгосп мав 10 коней, 8 возів, кілька плугів, борони.
До кінця року в колгоспі перебував 91 чоловік. Процент колективізації становив
32,6 відсотка.
Колективізація супроводжувалася виселеннями та розкуркуленням,
непомірними податками.
Уже взимку 1932 року люди починають голодувати. За офіційними даними, у 1932–1933 рр. померло 76 чол., імена яких на сьогодні встановлено.
У вересні 1933 року
колгосп занесено на "чорну дошку” за зрив планів осінньої сівби та зрив
картоплездачі.
Не оминули жителів села і
репресії 30-х років. За найменші провини селян забирали в район, звідки вони вже ніколи не
поверталися.
22
червня 1941 року в небі з’явилися фашистські літаки, які летіли бомбити Київ та
Житомир. 7 липня 1941 року в село вступили фашистські загарбники.
Згідно офіційних даних
за час окупації фашистами в Високій Печі було розстріляно 11 чоловік, 37 чоловік було вивезено до
фашистської Німеччини.
З перших
днів в лісах навколо Високої Печі почали
діяли партизанські загони. Жителі села надавали партизанам посильну
допомогу продуктами харчування, одягом, ставали членами даних загонів.
В ході визволення
села від німецько - фашистських окупантів, командиром 4-го гвардійського танкового
корпусу генерал-лейтенантом танкових військ П.П.Полубояровим, була поставлена задача 381 танковому
батальйону 14 бригади захопити с.Високу Піч, відрізавши таким чином шляхи
відступу Житомирському угрупуванню
противника.
В намічений термін батальйон вийшов на
околиці села.Зав'язався важкий бій у нічних умовах який тривав більше 8-ми
годин.
Із 17
тридцятьчетвірок і двох САУ на ходу
залишився лише один танк Т-34 С.К.Куркоткіна, для якого не було набоїв.
На
допомогу передовому загону у район бойових дій командиром корпусу було
направлено 14 та 12 бригади зі сходу і
13-ту бригади із заходу.
Внаслідок стрімкого удару наших танкістів 31
грудня 1943 року Висока Піч була звільнена від фашистів.
За звільнення Високої Печі віддали своє життя більше
двохсот воїнів.
В ході встановлення імен учасників
боїв за звільнення Високої Печі з'ясувалось, що мужність і героїзм проявили:
М.К.Іванов, І.П.Голуб, В.О.Пясецький, М.Д.Маслєєв, О.І.Наумов, В.О.Полупанов,
І.Т.Мєдвєдєв та багато інших воїнів.
За героїзм і мужність,
проявлені в цьому бою, гвардії старшому сержантові Миколі
Костянтиновичу Іванову та молодшому
лейтенантові Голубу Івану Платоновичу
посмертно присвоєно звання Героїв Радянського Союзу.
Після звільнення Високої Печі від фашистів
відновлює свою роботу школа, навчання в якій розпочинається восени 1944 року.
З 1
вересня 1947 року в школі навчалося 217 учнів.
В 1951 році було збудовано приміщення нової школи, в якому школярі
навчаються і зараз.
У 1967 році в житловому містечку ракетників будується нова
школа, навчання в якій розпочинається 1 листопада 1968 року.
В 1960
році в районі Високої Печі розпочалося будівництво ракетної
військової частини. Тут було розміщено 431-й ракетний полк 50
Білокоровицької ракетної дивізії.
На озброєнні полку були ракетні комплекси Р-12 (по класифікації
NATO - SS-4 "Sandal). В грудні 1984 року на озброєння поступив
ракетний комплекс РСД-10 «Піонер» (по класифікації НАТО: SS-20 mod.1 Saber).
Згідно домовленостей між СРСР і США про
ліквідацію їх ракет
середньої і меншої дальності, ракетний полк був розформований.
Багатьом нашим
односельчанам довелося нести службу та виконувати бойові завдання далеко за
межами своєї Батьківщини. Серед них є ті, які віддали своє життя виконуючи
миротворчі місії.
В далекому Афганістані трагічно обірвалося
життя старшого лейтенанта Ігоря Воронкіна. Його посмертно нагороджено орденом
Червоної Зірки. Одна із вулиць Високої Печі носить його ім’я.
Серед
загиблих миротворців в Іраку, житель Високої Печі, старший прапорщик Сєдой
Володимир Миколайович - старший технік механізованої роти 72-го окремого
механізованого батальйону бригади аеромобільних військ. За
мужність і відвагу, виявлені при виконанні миротворчих завдань його нагороджено орденом "За
мужність" І ступеня.
Сьогодні в склад Високопічської
сільської Ради входять чотири населених пункти: Висока Піч, Пошта Рудня, Старошийка та
Покостівка.
Кількість населення Високої
Печі становить 3155 осіб. Нараховується 1028 дворів та квартир.
| 
